Berdyczów
Polski cmentarz w Berdyczowie
 
Stary polski cmentarz w Berdyczowie podporządkowany jest miejskiemu oddziałowi gospodarstwa komunalnego.
Od 1973 roku nekropolia zamknięta dla nowych pochówków. Znajduje się w odległości 2 km od kościoła p. w. Św. Barbary i budynku Rady Rejonowej w kierunku północno-zachodnim.
Północną stronę cmentarza półkolem otacza magistrala kolejowa w kierunku Szepietówki (zob. schemat). Od strony wejścia centralnego murowany mur o wysokości 1,5 m z dwoma wieżo-kształtnymi występami, do których przymocowana jest metalowa brama. Po lewej stronie od wejścia centralnego ogrodzenie z metalowych siatek o wysokości 3 m, które 70-80 m dalej zmienia się na murowany mur z metalową siatką u góry. Po prawej stronie od wejścia centralnego w charakterze ogrodzenia występują płyty betonowe o wysokości 3 m., które w górnej części cmentarza skręcają jeszcze bardziej w prawo i wzdłuż ścieżki przeciągają się do kolei magistralnej.
Większa część cmentarza znajduje się na łagodnym zboczu, narastającym w kierunku północnym do torów kolejowych. Północna, czyli górna część cmentarza nie ma ogrodzenia, poza resztkami drewnianego płotu i płytkiego rowu. Centralna droga cmentarza już 30 m dalej od głównego wejścia rozchodzi się na dwa „ramienia”, przy tym prawe główne „ramię” asfaltowane i przecina cały teren cmentarza aż do przeciwległej górnej strony.
Systemu umieszczenia pochówków katolickich i prawosławnych nie istnieje prawdopodobnie jeszcze od początku lat 1900. O tym świadczy rosyjskojęzyczny prawosławny nagrobek Stołbeszkina w centrum polskich pochówków lub wśród prawosławnych pochówków w górnej części nagrobek w wyraźnie polskim stylu drzewa rodzinnego. Potwierdza to dyrektor tego komunalnego cmentarza, wspomniany wyżej p. Puchalski, wg którego żadne dokumenty nie zachowały się, ostatni zaś nadzorca i zarządca cmentarza, domek którego znajdował się na terenie cmentarza, zmarł 5 lat temu.
Najbardziej masywne i ciekawe pod względem architektonicznym, historycznym i estetycznym nagrobki i zespoły nagrobkowe zaznaczone na schemacie cmentarza.
Znaczna część pomników, przeważnie w pobliżu centralnego wejścia, niestety, utraciła pierwotne napisy, w większości datowane pierwszą połową XIX w. Znaczna część nagrobków jest zniszczona, przy tym jest oczywiste, że nie pod wpływem sił naturalnych (czas, wiatr), lecz na skutek uderzeń pochodzenia mechanicznego.

Igor Płachotniuk, 26.07.17 r.
 


Польське кладовище м. Бердичів


Старе польське кладовище у Бердичеві підпорядковується міськвідділу комунального господарства (директор п. Пухальський Валерій моб. +38 067 106 60 52) перебуває у статусі зачиненого для нових поховань с 1973 року.

Знаходиться за 2 км. від центру ( центр костел Св. Барбари і райрада) в північно-західній околиці міста. Північну сторону кладовища півколом обминає залізнична магістраль до Шепетівки (див. схему). Зі сторони центрального входу мурований мур висотою 1,5м з двома вежоподібними виступами до яких кріпляться металічні ворота. Ліворуч від центрального входу огорожа з металічних сіток h = 3м., яка через 70-80 м. змінюється мурованим муром з сіткою металічною зверху.

Праворуч від центрального входу огорожею кладовища є бетонні плити h=3м., які у верхній частині кладовища повертають ще правіше і вздовж стежки тягнуться до магістральної залізниці. Більша половина кладовища знаходиться на пологому схилі, що піднімається в бік північний до залізничної колії.  Північна, тобто верхня частина кладовища огорожі не має, крім залишків дерев’яного паркану та неглибокої канави. Центральна дорога  кладовища вже через 30 метрів від центрального входу розходиться на два «рукави», при цьому правий «рукав» основний асфальтований і перерізає всю територію кладовища  аж до протилежного верхнього боку. 

Системи розміщення поховань католицьких і православних не існує очевидно ще з початку 1900-х років. Про це свідчить російськомовна православна могильна плита Столбешкина в центрі польських поховань, або серед православних поховань у верхній частині надгробний пам’ятник явно у польському стилі родового дерева. Це підтверджує директор цього комунального кладовища, згаданий вище п. Пухальський, за словами котрого ніяких документів не збереглося, а останній наглядач-упорядник кладовища, хатина якого знаходилась на території кладовища помер 5 років тому.

Найбільш масивні та цікаві в архітектурному, історичному,естетичному плані надгробні пам’ятники та надгробні комплекси позначені  на  схемі кладовища. До них додано 2 (два) додатки текстів на надгробних плитах, значною мірою реставрованих автором звіту. Значна частина пам’ятників, переважно недалеко від центрального входу, на жаль втратила тексти, переважно вони датуються першою половиною 19 ст. Значна частина надгробних пам’ятників зруйнована, при чому очевидно, що під дією явно не  природних сил (час, вітер) а від ударів механічного походження.

За значну допомогу в забезпечені  можливостей опрацювати кладовище автор складає подяку служителям кляштору Св. Барбари, - отцю Григорію (моб.068 82 44 884); сестрі Ренаті (моб. 096 802 06 08) а також голові ГО «Польське Радіо Бердичів» п. Юрію Сокальському.  

 Звіт склав Ігор Плахотнюк,  5 – 11 липня 2017 року